Мамо… Вимовляємо це дивовижне, ніжне слово і перед нами постає її образ: єдиної, найріднішої, наймудрішої… Саме вона дала нам життя, саме вона є охоронницею домашнього вогнища, уособленням самовідданої любові. Вона — символ усього найкращого, найдобрішого і найсвятішого. В одному арабському прислів’ї говориться, що Бог створив на світі матерів, щоб заступали Бога там, де його нема.

Мама… Матуся… Ненька. З цим іменем у нас асоціюється все добре, щире, людське. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо вічно цілувати її руки, які підтримували нас у години радості та печалі. І немає любові, сильнішої за материнську, немає ніжності, ніжнішої за ласку і турботу материнську, немає тривоги, тривожнішої за безсонні ночі й незімкнуті очі материнські.

Саме матері, яка виношує дитину під своїм серцем, зігріває теплом, ласкою і палкою любов’ю, виховує в ній доброту і світлий розум, плекає чуйність і доброзичливість, надихає на добрі справи, присвячується збірка віршів на нашому сайті. Збірка буде постійно поповнюватися, оскільки ми хочемо знайти ті слова, якими можна було б виразити свою безкінечну любов до матері. А це нескінченний пошук.